«1989 року в Чернівцях стався вибух, сила якого дорівнювала прагненням 35 груп, 78 солістів і 48 бардів вийти з тіні невідомості, другосортності, вирватися з обіймів інертної дійсності», — так у книзі «Обличчя музики» описує легендарну «Червону руту-89» український музичний критик Сашко Євтушенко. Саме з цього фестивалю, який рівно 20 років тому прогримів у Чернівцях, почалася історія нової — не зашореної та позбавленої провінційності української музики.
— Звичайно, весь цей музичний потенціал до 1989 року визрівав десь у андеграунді. Але, якби не «Червона рута», на тому ж рівні він міг би й залишитися. «Червона рута» 1989-го року, без перебільшення, ознаменувала нову епоху не тільки в українській музиці, а й культурі загалом. Це була музика нового часу, яка несла нові ідеї та нову стилістику. Цінність «Червоної рути-89» у тому, що вона виявила: саме така музика потрібна суспільству. Хто такі були «Брати Гадюкіни»? Про них ніхто не знав. Вони грали у львівському підвалі. Так само «ВВ», які грали «для своїх» у рок-клубі. Хто знав про «Кому Вниз»? А Тарас Петриненко на той час працював у Москві і співав пісні російською мовою. Якби не «Червона рута», в Україну він навряд чи повернувся б, — констатує Тарас ГРИМАЛЮК, директор мистецької агенції «Арт-Велес», який із 1991 року був долучений до організації фестивалю «Червона рута».
(
Читати далі
)