Уніж

Фестиваль українського формату, де невпинно, день і ніч, рік за роком, буде споруджуватися «Кузня» (сакральний центр молодіжного руху), вже назвали «боївкою українського суспільного ренесансу». Перші волонтери встигли розчистити прилеглі території від кропиви та залити фундаменти стаціонарних сан-вузлів. Себ то підготувати ґрунт для триденного відриву й тусні прихильників вітчизняної альтернативи.

Український тиждень

Зараз на околиці Уніжу почалася розбудова Кузні — центру українського молодіжного руху, центру своєрідного культурного та соціального опору, адже тут ніяким чином не збираються використовувати політичні гроші й гасла. В Уніжі зустрічатимуться люди, які вже сьогодні здатні докласти своїх професійних здібностей, ідей, грошей (хто чим багатий), щоб, об'єднавшись, втілювати потужні українські проекти в Україні.

Галицький кореспондент

Основну ідею спробував окреслити для «УМ» Влад Кириченко, керівник мистецької агенції «Наш формат» і організатор фестивалю: «Це фестиваль форматної музики, місце збору форматної публіки. Ми робимо це не для націонал–божевільних, які тільки й уміють, що рвати на собі вишиванку і кричати «Слава Україні!», і не для «гопів», яким треба напитися і затіяти бійку, а для сучасних, творчих, відкритих молодих людей, які не мають комплексів, зате мають ідеї та ініціативу до їх втілення».

Україна молода

— Торік ми з товаришем Миколою Міщуром викупили в ”Унежі” частину колишнього колгоспного саду та стайні обіч села, загалом 25 гектарів, — розповідає організатор ”Уніжу” бізнесмен Ігор Джаман. — На місці радянських колгоспів ми влаштували свято для української молоді. Творче містечко тут діятиме протягом цілого року. Будь-хто може подавати свій культурницький проект, а ми спробуємо втілити в життя всі вартісні.

Газета по-українські

Що ж до наповнення фесту, то кожен знайшов собі тут щось до душі. Лежебоки приймали сонячні ванни на пляжі біля річки, хтось вправлявся у кулінарії біля казанка над вогнищем, а цікаві до життя брали участь у “художніх майстернях”, де малювали “Обличчя єдності” або розмальовували стіну тризубів, любителі слова вправлялися на “літературних майстернях”, сильні і сміливі – вчилися ковальського мистецтва. Постійні акції відбувалися на експериментальному майданчику “Кузня”. Одне слово, куди не глянь – усюди рух. Степан Коваль, відомий як режисер мультиплікаційного фільму “Злидні”, розкривав секрети зйомок мультиків, Сашко Лірник оповідав байки, Юрій Андрухович проводив літературні посиденьки з дискусіями про поезію та інші форми літератури... А ввечері традиційно на завершення спекотного дня – гарячі танці на концерті

Високий замок

Слід віддати організаторам належне: такого продуманого облаштування всіх необхідних умов, як в Унежі, не було на жодному фесті. Було досить території під кемпінг; кожен міг вибирати, де йому розміститися: чи поближче до сцени, чи на березі Дністра. Була розгорнута їдальня з дешевою і цілком стравною їжею, що звільнило купу часу для тих, хто лінувався готувати собі сам. Подбали не тільки про питну мінеральну воду в пляшках, але й збудували водопровід, туалети з унітазами й каналізацією (sic!) і навіть душ; було вдосталь рідкого і брускового мила.

Zaxid.net

Чим запам’ятається Уніж? Та, певно, надзвичайною атмосферою, чарівною віддаленістю від цивілізації, прекрасними людьми, з якими довелося познайомитися, Дністром, поезією, фенечками, кузнею, визвучкою, Перкалабою, що цілим складом обідала за сусіднім столом, Лірник, який біг перед обідом обмінювати гривні на бофони, спокійний голос Андруховича в черзі за їжею, фантастичними концертами, теплими вечорами в гарній компанії і зливою в перший день.

Сумно

Розташування у гирлі Дністра, між відомих карпатських гір вражало, і водночас, радувало.
А самі організатори предстали дисциплінованою, організованою комуною, що завжди готова прийти на допомогу та відчуває турботу та гордість за власний труд.
Ця атмосфера настільки поглинала, що більшість глядачів в перший день просто сиділи на травичці, спостерігаючи, як на їх очах будується масандра чи укладається покрівля.
Організація теж порадувала – на території фестивалю працювало відразу кілька майстерень, що давало відвідувачам змогу вибору проведення свого часу.

ФаДієз

Останній день найбільше запам'ятався великою білою фурою, що її було підігнано під головну сцену і направлено проектор, який транслював фінальний матч чемпіонату Європи з футболу між збірними Німеччини та Іспанії. Так дотепно і весело, як його коментував Сашко Лірник, напевно, більше у світі не прокоментував би ніхто. Німців він порівнював із москалями, які не вміють грати, ледь-ледь плентаються, а ще орудував у коментуваннях всілякими казковими витребеньками, надаючи футболу неповторного колориту.

Доба

Учасники фестивалю створили «Хор Тризубів» — велике художнє панно та «Портрет єдності». Три дні і три ночі у «Кузні» панувала святкова і добродушна атмосфера. Вікових обмежень не було, учасники — від однорічних малят на маминих руках до 80-річних пенсіонерів з навколишніх сіл. Фестивальне містечко було оголошено територією без наркотиків, тютюну і міцних алкогольних напоїв. Тут діяла виключно форматна валюта-бофони із зображенням видатних українських діячів (С. Бандери, Р. Шухевича, Є. Коновальця, В. Стуса та ін.), рівноцінна українській гривні.

Репортер